Як, мабуть, багато хто вже припустив з назви, при самородному спаюванні металу, процес злиття деталей здійснюється без припою, або без використання іншого, більш легкоплавкого металу. Відбувається воно або злиттям розплавлених кінців і країв спаюваних частин, або ж за допомогою розплавлених шматочків того ж металу.
Процедура пайки:
Самородна спайка – найміцніша як тому, що при ній плавкість і розширюваність металу від теплоти скрізь однакові, так і тому, що тут не утворюються гальванічні струми, які нерідко псують спайку під час вживання різнорідних металів. Тому металеві посудини, призначені для зберігання різних хімічних речовин або схильні до дії постійного спека, вогкості, кислот тощо, мають бути спаяні самородною пайкою. Після введення у вжиток полум’я водню уможливилося плавлення, а тому і самородне паяння всіх взагалі металів, але практично придатним воно поки що виявляється тільки для заліза, платини і свинцю.
Самородне паяння, або зварювання заліза всім уже давно відомо, виробляється, як правило, кузнями ковалями.
Для з’єднання шматків платини:
Краї їхніх країв, що спаюються, мають бути нагріті за допомогою паяльної трубки і водневого полум’я до яскраво-червоного розжарювання; присипання місця спаю невеликою кількістю будь-якої солі сурми прискорює з’єднання; щоб видалити потім надлишок сурми, місце спаю нагрівають до білого кольору.
Для спаювання свинцю:
Для спаювання свинцю, наприклад двох свинцевих аркушів, краї аркушів очищають і відскрібають до яскравості, вигладжують дерев’яним молотком, накладають один на один на ширину 1/4 дюйма, притискають один до одного ударами дерев’яного молотка, а потім за допомогою паяльної трубки і водневого полум’я нагрівають до спаювання.
Якщо мається на увазі спаяти з листового свинцю циліндр (наприклад, для будь-якої посудини), то краще чинити так:
- згорнути з листа циліндр потрібного розміру;
- очистити краї майбутнього шва і накласти їх один на інший, як сказано вище;
- для скріплення заклеїти (клейстером) по шву зовні смужкою товстого обгорткового паперу в 2…3 дюйми завширшки (якщо потрібно, двома смужками – одну на іншу);
- усередині циліндра наклеїти вздовж шва дві смужки з того ж паперу, в 1 дюйм завширшки кожну, так, щоб у середині між смужками над швом, по краю внутрішнього стику, залишався вільний проміжок у 3/8 дюйма завширшки.
Коли папір підсохне, покласти циліндр швом донизу на купу сухого піску на дещо похилій площині, тобто так, щоб один (верхній) кінець шва був трохи вищим за інший (нижній). Після цього вибрати рівний і гладкий дерев’яний брусочок у 3/4 дюйма завтовшки, 3/4 дюйма завширшки і завдовжки шва циліндра, покласти його на вільний проміжок між смужками паперу, вздовж і по краю внутрішнього стику; оскільки ширина брусочка (3/4 дюйма) трохи більша за ширину проміжку (3/4 дюйма), то край внутрішнього стику буде трохи прикритий краєм брусочка. Обкласти брусочок щільно вологим глинистим піском, з кожного боку на ширину 3 дюйми; притиснувши пісок добряче, вийняти брусочок і очистити утворений жолобок від піску, що потрапив у нього.
Біля нижнього кінця жолобка (і шва) зробити в піску, на якому лежить циліндр, ямку. Посипати злегка по шву тонким порошком каніфолі; розплавити шматок свинцю в залізному ковші і, коли розплавлений свинець нагріється до почервоніння (помітного в темряві), лити його в жолоб у верхнього кінця протягом кількох секунд, причому надлишок свинцю буде стікати в ямку в піску. Попробувати гладкою паличкою: якщо край внутрішнього стику на відчуття нерівний, продовжити лити свинець, як сказано; коли ж край цей зробиться гладким (ознака, що він добре нагрівся), закрити нижній кінець жолобка шматочком глини й наповнити жолобок розплавленим свинцем доверху; дати застигнути; видалити пісок і папір, зрізати, зішкребти зайве свинцю, вирівняти, вигладити. Взагалі ж потрібно сказати, що самородне паяння дуже скрутне і вимагає великої навички.
