Майстру-початківцю буде вельми корисна інформація про тверде паяння, про варіанти використання і способи його здійснення. Тверде, або міцне паяння, застосовується там, де потрібне міцне з’єднання тугоплавких металів (заліза, сталі, міді, латуні, срібла, золота тощо), проводиться за допомогою твердих або тугоплавких припоїв.
Інструменти та пристосування для твердого паяння:
Суть твердого паяння полягає у використанні тугоплавких припоїв і більш високої температури.
Паяльник уже не годиться для твердого паяння, оскільки він дає занадто мало жару. Для дрібних речей його, звісно, можна застосувати – але він має бути найпотужнішим. Великі предмети паяють на розпеченому вугіллі, жар якого підтримують роздмухувальним хутром; під час паяння не надто великих предметів хутро з успіхом може бути замінено опахалом із гусячого пір’я.
Кам’яне вугілля дешевше, але вміст у ньому сірки робить його непридатним для заліза та сталі; та й узагалі його треба вживати обережно і тільки досвідченим паяльщиком, та й у домашніх умовах не дуже то зручно. З тієї ж причини не придатний для заліза і сталі світильний газ.
Деревне вугілля (зі щільного дерева), отже, краще за будь-яке інше паливо, особливо для любителів. Для паяння використовують звичайні ковальські горни; дуже зручні для цієї мети переносні горни, один із зразків яких.
Припої:
Твердих припоїв безліч, але між ними слід обирати ті, що підходять до даних металів – за кольором, температурою плавлення і спорідненістю.
Температура плавлення припою має бути, можливо, ближчою до температури плавлення металів, що спаюються, АЛЕ! на кілька градусів нижчою! інакше під час паяння можуть розплавитися і метали, що спаюються.
Ось кілька припоїв для міді, заліза, латуні, сталі та бронзи в низхідному порядку їхньої плавкості:
А) 2 ч. міді та 1 ч. цинку;
Б) 5 ч. хорошої латуні та 1 ч. цинку;
В) 1 ч. міді та 1 ч. цинку (цей припій відомий під назвою мідного або міцного); всі три – для паяння міді або заліза;
Г) 16 ч. міді, 1 ч. цинку і 1,5 ч. олова;
Д) 13 ч. міді та 11 ч. чистого срібла;
Е) 1 ч. міді, 1 ч. латуні та 19 ч. чистого срібла;
Ж) 5 ч. латуні, 5 ч. цинку і 5 ч. чистого срібла; останні чотири припої – для латуні, але припій “Е” дуже добре споює і сталь.
Для міді (червоної) і заліза хорошим припоєм може слугувати
латунь, а залізо, крім того, прекрасно паяється чистою червоною міддю.
Плавні:
Плавнем для твердих припоїв зазвичай служить порошок
бури, розміщений у воді до утворення рідкого тіста (розтирають на мармуровій, скляній або аспідній дошці), тонким шаром якого за допомогою борсукового пензлика (або борідки пера) покривають шви або поверхні, що спаюються. Зрідка як плавень вживається скло.
Способи паяння твердими припоями:
Шматки, що згуртовуються, на час паяння мають бути, звісно,
пов’язані між собою нерухомо і, якщо можливо, розташовані
на твердій нерухомій підставці, якою може слугувати шматок
твердого вугілля, вогнетривка цегла, шматок пемзи тощо. Деякі речі, наприклад кільця, можна тримати над вогнем за кінець дроту, що їх зв’язує. Притримування спаюваних предметів кліщами краще уникати, оскільки кліщі забирають багато тепла.
Дрібні речі дуже зручно паяти на штучній підстилці, приготованій у такий спосіб: видовбати у вогнетривкій
цеглі виїмку у вигляді показаної, наповнити виїмку
щільним тістом з 2 частин (за об’ємом) тонкого порошку деревного вугілля і 1 частини дрібно потовченої вогнетривкої (або порцелянової) глини, ретельно перемішаних спочатку між собою, а потім з кашкою, звареною з 1 столової ложки рисового борошна.
Тверда пайка великих предметів:
Тверда пайка великих предметів вимагає, насамперед, їхнього
з’єднання якомога міцнішим швом. Найбільш підходящий шов це “шов – у шов”, що зв’язує ще міцніше, але при ньому втрачається занадто багато матеріалу, внаслідок чого може дуже зменшиться міцність зв’язуваних частин. Є ще так званий зубчастий шов – зручний для спайки труб і взагалі циліндричних деталей. У деяких випадках можуть стати в нагоді будь-які інші типи швів, і тут, як і взагалі під час паяння, що точніше і щільніше пригнані шви, то міцніше з’єднання.
Одна або дві тонких заклепки можуть значно сприяти зв’язку і скріпленню шва, але з ними треба бути обережним – не робити їх більшими і товстішими за те, що допускає товщина та інші параметри виробів, що спаюються.
