Котушка індуктивності як радіоелектронний елемент, досить поширена. Часом не замінна для налаштування багатьох радіоприймачів і застосовується в багатьох пристроях. Слід зазначити, що для ексклюзивних речей часом не дістати ексклюзивних котушок, тому необхідно знати не тільки будову котушки індуктивності та формули її розрахунку, а й уміти майструвати котушки індуктивності самостійно. У цій статті будь-який радіоаматор-початківець знайде для себе кілька корисних порад.
Котушка індуктивності:
За своєю конструкцією котушки індуктивності дуже сильно різняться, товщина дроту, кількість витків, спосіб намотування, наявність осердя – все це впливає на індуктивність котушки малюнок №1,2.
У разі, коли вам необхідна маленька індуктивність, можна навіть зробити її плоскою малюнок №2. Наприклад, витравити її безпосередньо на платі.
Як залити котушку індуктивності воском:
Збираючи схему, в якій є коливальний контур, налаштовуючи радіоприймач або передавач (що завгодно) або роблячи будь-яку іншу схему (намотуючи, наприклад, високовольтні котушки). Вам необхідно регулювати відстань між витками котушки. Коли ви налаштували вашу схему, то для унеможливлення небажаної зміни параметрів котушки через механічний зсув витків, вам достатньо просто залити котушку звичайним воском або парафіном (якщо котушка не нагрівається) малюнок №3.
Можна заливати котушки епоксидною смолою або силіконом – все залежить від того, за яких умов має працювати ваша котушка індуктивності. І що знаходиться у вас під рукою. У випадку з воском (парафіном), вам достатнім буде розтопити його і просто дочекатися його охолодження, попередньо опустивши в нього котушку індуктивності.
