Здавалося б, немає нічого простішого, ніж встановити в ПК додатковий адаптер або мережеву плату. Вставив акуратно в роз’єм розширення і вмикай. Але практика показує, що і для цієї нехитрої процедури є свої правила, при недотриманні яких комп’ютер починає поводитися непередбачувано. Наша стаття допоможе вам розібратися в чому тут справа.
Пристрій системних ресурсів:
Більшість адаптерів ПК, виконаних у вигляді окремих плат, використовують щонайменше один із таких системних ресурсів:
- Порти введення/виведення;
- верхні блоки пам’яті UMB;
- лінії запитів переривань IRQ;
- канали прямого доступу до пам’яті DMA.
Неправильне спільне використання цих ресурсів призводить до конфліктів, які можуть бути усунені грамотним налаштуванням апаратних засобів системи.
Порти введення-виведення:
Схемотехніка PC-сумісних ПК дає змогу визначити до 65536 портів введення/виведення. Більшість із них, як правило, не використовується. Кожному з них присвоєно свій шістнадцятковий номер (адреса порту). Перше, що необхідно знати, це діапазон адрес портів введення/виводу з шиною ISA: від 0 до 3FFh включно. Сюди входять порти контролерів клавіатури, жорстких і гнучких дисків, відеоадаптерів, послідовних і паралельних інтерфейсів тощо.
Є спеціальний діапазон адрес портів, призначених для плат прототипів, які можуть бути розроблені незалежними виробниками (це 300h – 31Fh).
Система переривань:
У ПК є досить розвинена система переривань. У PC/XT використовувалася мікросхема i8259 як контролер переривань, яка має вісім входів для сигналів переривань (IRQ0-IRQ7). Оскільки процесор реагує на події послідовно, то контролер встановлює для кожного зі своїх входів пріоритет (найвищий IRQ_0). У сучасних PC/AT кількість ліній переривань збільшено до 15, які реалізуються каскадним увімкненням двох i8259 (до IRQ2 під’єднано другий контролер).
Щоб грамотно розділити цей системний ресурс треба, щоб кожна лінія переривання обслуговувала тільки один пристрій. Будь-яка плата адаптера, контролера (наприклад, стример) дає змогу змінювати номери переривань: дозволяти, забороняти, призначати. Зазвичай це виконується за допомогою перемичок, перемикачів або програмно. Для того, щоб дізнатися, які номери переривань (і якими пристроями) використовуються в даний момент у ПК, можна скористатися програмою Checkit (або активізувати меню “Система”). У PC/AT зазвичай вільно чотири лінії запиту переривань IRQ10, 11, 12 і 15 (13 і 14 використовуються співпроцесором і вінчестером).
Прямий доступ до пам’яті:
У разі передавання даних у режимі ПДП (DMA), периферійний пристрій пов’язаний з пам’яттю безпосередньо, минаючи ЦП. Такий режим використовується для прискорення передачі даних, якщо передаються великі обсяги. У PC/AT є 8 каналів ПДП, часто функції контролерів ПДП виконують контролери периферійних пристроїв. Канал О ПДП використовується для регенерації ОЗП, 1 і 2 (або 2 і 3) використовуються для передавання даних між гнучким диском і вінчестером та ОЗП.
Рекомендації щодо використання каналів ПДП такі самі, як і ліній переривань IRQ. Необхідно враховувати, що бувають винятки – одному пристрою потрібно два канали ПДП (наприклад плати збору даних).
Розподіл пам’яті:
Зазвичай базова ємність ОЗП – 1MB, але DOS може звертатися тільки до 640 KB, тому цю пам’ять називають стандартною. Усю базову пам’ять можна розбити на 16 ділянок по 64 KB кожна, їх називають сторінками, і їх можна пронумерувати від 0 до F: 0,1, 9, A,B,….F. Тоді стандартна пам’ять займає від 0 до 9. Наступні 384 KB зарезервовані для системного використання і називаються верхніми блоками пам’яті (UMB, Upper Memory Blocks). Ця область пам’яті резервується під:
- Відеопам’ять;
- модулі ROM BIOS;
- ROM VGA/SVGA, HD BIOS.
Існує область пам’яті, звана областю верхньої пам’яті НМА (High Memory Area) ,розташована за 1 MB (за системним ROM BIOS), яка має розмір 64 KB (без 16 байт), яка доступна в реальному режимі роботи процесорів, починаючи з 286, і утворилася вона в результаті не зовсім коректно спроєктованої емуляції процесора 8088 при скасуванні циклічного переходу від старших адрес до молодших. Пам’ять, що залишилася, має назву розширеної пам’яті (ЕМА).
Як використовувати пам’ять в адресах, старших за 1 MB:
Усі складнощі старих операційних систем (MS DOS тощо) щодо використання пам’яті, вищої за один мегабайт, уже вирішено. Переважна більшість сучасних операційних систем є 32-х або навіть 64-х розрядними і адресують лінійно оперативну пам’ять.
P.S.: Я постарався наочно показати й описати не хитрі поради. Сподіваюся, що хоч щось вам знадобиться. Але це далеко не все, що можливо вигадати, тож дерзайте, і вивчайте сайт https://bip-mip.com/
